Corpus of the Chuvash language

Шырав

Шырав ĕçĕ:

тӑрӑшса (тĕпĕ: тӑрӑш) more information about the word form can be found here.
— Иван Павлыч, эпӗ хамах каласа парӑп, — терӗм эпӗ, лапкӑнрах калаҫма тӑрӑшса.

— Иван Павлыч, я вам сейчас все объясню, — возразил я, стараясь говорить совершенно спокойно.

Вуннӑмӗш сыпӑк // Валентин Урташ, Илпек Микулайӗ. Вениамин Каверин. Икӗ капитан. Валентин Урташпа Николай Илпек куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951

Питӗ нумай тӑрӑшса пӑхрӑр-им?

Вы разве за многое уже брались?

12 сыпӑк // Митта Ваҫлейӗ. Лев Кассиль. Аслӑ хирӗҫтӑру. Митта Ваҫлейӗ куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑвашгосиздат, 1950

Эпӗ пурне те асра тытма тӑрӑшса, хӑлхана тӑратса ҫеҫ ларатӑп.

А я слушаю и стараюсь все запомнить.

10 сыпӑк // Митта Ваҫлейӗ. Лев Кассиль. Аслӑ хирӗҫтӑру. Митта Ваҫлейӗ куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑвашгосиздат, 1950

Ҫапла, Расщепей сӑмахӗсем тӑрӑх, пурне те астума тӑрӑшса, тата хӑш-пӗр чух унӑн диктовкипе эпӗ хамӑн тетрадь ҫине «Хаяр мужик» ятлӑ картина пирки тӑтӑшах ҫырса пыратӑп.

Так со слов Расщепея, стараясь все запомнить, а иногда под его диктовку веду я в своей тетрадке запись по картине «Мужик сердитый».

9 сыпӑк // Митта Ваҫлейӗ. Лев Кассиль. Аслӑ хирӗҫтӑру. Митта Ваҫлейӗ куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑвашгосиздат, 1950

Эпӗ чӗтресе, такӑнса, сӑмахсемпе чӑлханса, ҫиллес мадам хама мӗн-мӗн вӗрентнине аса илме тӑрӑшса, пӗли-пӗлми чӗлхене калаҫа пуҫларӑм.

И я, дрожа, запинаюсь, путаюсь в словах, стараясь припомнить все, чему меня обучала в усадьбе сердитая мадам, начинаю говорить.

9 сыпӑк // Митта Ваҫлейӗ. Лев Кассиль. Аслӑ хирӗҫтӑру. Митта Ваҫлейӗ куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑвашгосиздат, 1950

— Пушар тӑвакана персе пӑрахрӑмӑр, капитан, — шанӑҫсӑртарах ӳсӗрсе, анчах хӑйне хӑй саттур тытма тӑрӑшса, ответлет пӗри.

— Зажигателя расстреляли, мой капитан, — неуверенно кашлянув, но стараясь держаться браво, говорит один из солдат.

9 сыпӑк // Митта Ваҫлейӗ. Лев Кассиль. Аслӑ хирӗҫтӑру. Митта Ваҫлейӗ куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑвашгосиздат, 1950

Лабардан: «Шӑп пулӑр» тесе, хӑмисене шак-шак тутарчӗ, «мотор!» — тесе команда пачӗ, вара эп, мӗнпур халӑма пухса, хӗрӳллӗн, ӗнентерсе калаҫма тӑрӑшса, Давыдов — Расщепее ӳкӗтлеме пуҫларӑм:

Лабардан крикнул: «Дайте тишину!», щелкнул дощечками и скомандовал: «Мотор!» — я, собрав все силы, стараясь говорить как можно убедительнее, как можно горячее, стала просить Давыдова — Расщепея:

6 сыпӑк // Митта Ваҫлейӗ. Лев Кассиль. Аслӑ хирӗҫтӑру. Митта Ваҫлейӗ куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑвашгосиздат, 1950

Пур педагогсем ҫинчен те сӑмах пымастчӗ курӑнать, пӗрин ҫинчен кӑначчӗ пулас, мӗншӗн тесен пурте ҫаврӑнса пӑхкалама та пӑшӑлтатма тытӑнчӗҫ, пӗрне-пӗри тӗккелесе илчӗҫ: алӑк патӗнче пӗр ҫӳлӗрех кӑна вӑтам ҫулхи ҫын, ҫӑра мӑйӑхлӑскер, аллисене кӑкӑрӗ тӗлне хӗреслетсе, оратор сӑмахне тӑрӑшса итлесе тӑратчӗ.

Должно быть, речь шла не обо всех педагогах, а только об одном, потому что все стали оглядываться, перешептываться, подталкивать друг друга: в дверях, скрестив руки и внимательно слушая оратора, стоял высокий, еще не старый человек с пушистыми усами.

Иккӗмӗш сыпӑк // Валентин Урташ, Илпек Микулайӗ. Вениамин Каверин. Икӗ капитан. Валентин Урташпа Николай Илпек куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951

Манӑн сӑн-пит улшӑнса кайни ӑна хӑратрӗ пулас; вӑл эпӗ мӗн пирки ҫавӑн пек васкаса пырса кӗни ҫинчен пит те тӑрӑшса ыйтса пӗлчӗ.

Вероятно, вид мой поразил его; он заботливо осведомился о причине моего поспешного прихода.

Вуннӑмӗш сыпӑк. Хулана хупӑрлани // Михаил Сироткин, Никифор Ваҫанкка. Александр Пушкин. Капитан хӗрӗ. Вырӑсларан Н.Т. Ваҫанккапа М.Я. Сироткин куҫарнӑ. Чӑваш АССР государство издательстви, 1940

Ҫакна пула, комендант, каллех хӑйӗн офицерӗсене пухма тӑрӑшса, Василиса Егоровнӑна татах килтен ӑсатас-шӑн пулнӑ.

По сему случаю комендант думал опять собрать своих офицеров и для того хотел опять удалить Василису Егоровну под благовидным предлогом.

Улттӑмӗш сыпӑк. Пугачевщина // Михаил Сироткин, Никифор Ваҫанкка. Александр Пушкин. Капитан хӗрӗ. Вырӑсларан Н.Т. Ваҫанккапа М.Я. Сироткин куҫарнӑ. Чӑваш АССР государство издательстви, 1940

Анчах эпӗ ватӑ йытӑ мар, сирӗн шанчӑклӑ тарҫӑр, улпутӑмӑрсем хушнисене итлетӗп, ҫӳҫӗмсем кӑвакаричченех яланах сирӗншӗн чунтан тӑрӑшса ӗҫлесе пурӑнтӑм.

А я, не старый пес, а верный ваш слуга, господских приказаний слушаюсь и усердно вам всегда служил и дожил до седых волос.

Пиллӗкмӗш сыпӑк. Юрату // Михаил Сироткин, Никифор Ваҫанкка. Александр Пушкин. Капитан хӗрӗ. Вырӑсларан Н.Т. Ваҫанккапа М.Я. Сироткин куҫарнӑ. Чӑваш АССР государство издательстви, 1940

Эпӗ, тӑрӑшса ҫырнипе, чӗлхене ҫӑвар айккине перӗнтерсе, сӗтел хушшинче ларатӑп, патаксем тӑватӑп.

Я сижу за столом, от старания упираясь языком в щеку, и вывожу палочки –

Тӑххӑрмӗш сыпӑк // Валентин Урташ, Илпек Микулайӗ. Вениамин Каверин. Икӗ капитан. Валентин Урташпа Николай Илпек куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951

— Мӗншӗн апла? — тесе ыйтрӑм эпӗ, хам кӑмӑлсӑррине пытарма тӑрӑшса.

— Почему так? — спросил я его, скрывая свою досаду.

Тӑваттӑмӗш сыпӑк. Пӗрне-пӗри // Михаил Сироткин, Никифор Ваҫанкка. Александр Пушкин. Капитан хӗрӗ. Вырӑсларан Н.Т. Ваҫанккапа М.Я. Сироткин куҫарнӑ. Чӑваш АССР государство издательстви, 1940

Эпӗ епле тӑрӑшса служба ӗҫне тытӑннин паллисене пӗр иккӗленмелле мар курнӑ хыҫҫӑн, вӑл ахлатсах ячӗ.

Он ахнул, увидя несомненные признаки моего усердия к службе.

Пӗрремӗш сыпӑк. Гварди сержанчӗ // Михаил Сироткин, Никифор Ваҫанкка. Александр Пушкин. Капитан хӗрӗ. Вырӑсларан Н.Т. Ваҫанккапа М.Я. Сироткин куҫарнӑ. Чӑваш АССР государство издательстви, 1940

Вӑл каланипе эпӗ пӗтӗмпех килӗшрӗм те, пит те тӑрӑшса вӗренме тытӑнтӑм.

Я совершенно был убежден и с большим прилежанием принялся за учение.

Пӗрремӗш сыпӑк. Гварди сержанчӗ // Михаил Сироткин, Никифор Ваҫанкка. Александр Пушкин. Капитан хӗрӗ. Вырӑсларан Н.Т. Ваҫанккапа М.Я. Сироткин куҫарнӑ. Чӑваш АССР государство издательстви, 1940

Чӑннипе калаттӑм эпӗ — мана ӗненместчӗҫ: эпӗ улталама вӗрентӗм; эпӗ светпа общество пускӑчисене лайӑхрах пӗлсен, пурнӑҫ йӗркине ӑста пӗлсе ҫитрӗм, хӑватӑма ҫухатса та тӑрӑшса илекен хам тупӑша ыттисем нимӗн тӑрӑшмасӑрах, ӑсталанмасӑрах илетчӗҫ, вӗсем телейлӗ пулнине кураттӑм.

Я говорил правду — мне не верили: я начал обманывать; узнав хорошо свет и пружины общества, я стал искусен в науке жизни и видел, как другие без искусства счастливы, пользуясь даром теми выгодами, которых я так неутомимо добивался.

Июнӗн 3-мӗшӗ // Николай Пиктемир, Нестор Янкас. Михаил Лермонтов. Пирӗн вӑхӑтри герой. Н. Пиктемирпа Н. Янкас куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑвашкӗнекеиздат, 1964

— Ку мыскара мӗнле пӗтесси пирки эпир тӑрӑшса пӑхӑпӑр.

— Об развязке этой комедии мы похлопочем.

Майӑн 13-мӗшӗ // Николай Пиктемир, Нестор Янкас. Михаил Лермонтов. Пирӗн вӑхӑтри герой. Н. Пиктемирпа Н. Янкас куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑвашкӗнекеиздат, 1964

— Мon сhеr, — терӗм эпӗ ӑна, хӑй калаҫнӑ пекрех калаҫма тӑрӑшса:— Le meprise les femmes pour ne раs les atmer, car autrement la vie serait Un metodrame trop ridicule.

— Mon cher, — отвечал я ему, стараясь подделаться под его тон, — je méprise les femmes pour ne pas les aimer car autrement la vie serait un mélodrame trop ridicule.

Майӑн 11-мӗшӗ // Николай Пиктемир, Нестор Янкас. Михаил Лермонтов. Пирӗн вӑхӑтри герой. Н. Пиктемирпа Н. Янкас куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑвашкӗнекеиздат, 1964

— Ҫапла, — терӗ Максим Максимыч каярахпа, нимӗн те пулса иртмен пек кӑтартма тӑрӑшса, тарӑхнӑ май ун куҫӗсем вӑхӑчӗпе куҫҫулӗпе йӑлтӑртатса тӑратчӗҫ пулин те: — Эпир унпа чӑнах та туслӑччӗ, анчах эпир туслӑ пулни мӗнех тӑтӑр иккен хальхи ӗмӗрте! — терӗ вӑл кулянса.

— Да, — сказал Максим Максимыч наконец, стараясь принять равнодушный вид, хотя слеза досады по временам сверкала на его ресницах, — конечно, мы были приятели, — ну, да что приятели в нынешнем веке!..

Максим Максимыч // Николай Пиктемир, Нестор Янкас. Михаил Лермонтов. Пирӗн вӑхӑтри герой. Н. Пиктемирпа Н. Янкас куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑвашкӗнекеиздат, 1964

Халӗ ҫак телейлӗ ҫемье Мускавра пурӑнать, малтанхи пекех тӑрӑшса ӗҫлет, ҫапӑҫу панӑ ырлӑхсемпе усӑ курать, мӗншӗн тесен вӗсен ҫемйинчи ҫынсем пурте хӑйсен вӑйӗ ҫитнӗ таран ҫӗнтерӳшӗн ӗҫленӗ.

Сейчас эта семья живет в Москве, как и раньше усердно трудится, пользуется благами, полученными после войны, потому что в этой семье все, насколько хватало сил, работали ради победы.

Юлашкинчен калани // Леонид Агаков, Александр Артемьев. Борис Полевой. Чӑн-чӑн этем ҫинчен ҫырнӑ повесть. Леонид Агаковпа Александр Артемьев куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1950

Страницăсем:

Menu

 

Statistics

...more detailed