Corpus of the Chuvash language

Шырав

Шырав ĕçĕ:

Яков the word is in our database.
Яков (тĕпĕ: Яков) more information about the word form can be found here.
Эсӗ, Яков Лукич, кӗместӗн пулсан, апла манӑн кӗмелле.

Ежели ты, Яков Лукич, не вступаешь, стало быть, мне надо вступать.

XXIII сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Эсӗ ҫав расналӑха пӗлместӗн пулсан, эпӗ пӗлетӗп, — уҫӑмлӑн та пат татса каларӗ Яков Лукич, халӗ ӗнтӗ хӑйне хӑюллӑрах тытса.

Ежели ты в этой разнице не разбираешься, то я разбираюсь, — уже отчетливо и звучно сказал оправившийся от неожиданности Яков Лукич.

XXIII сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Яков Лукич, хӑйӗнчен мӗн ыйтнине илтмен пек пулса, нумайччен чӗнмерӗ.

Яков Лукич долго молчал, будто и не слышал обращенной к нему просьбы.

XXIII сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

— Ҫынсем акӑ партие кӗреҫҫӗ, ун ҫумӗнче мар, унта хӑйӗнче пурӑнасшӑн, хурлӑха та; савӑнӑҫа та унпа пӗрле пайласшӑн, — пуҫларӗ Шалый янравлӑ мар хулӑн сасӑпа, тухарах тӑракан хура куҫне Яков Лукич ҫинчен вӗҫертмесӗр.

— Вот люди вступают в партию, хотят не возле нее жить, а в ней самой, вместе с ней делить и горе и радость, — приглушенным басом заговорил Шалый, не сводя выпуклых черных глаз с Якова Лукича.

XXIII сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Яков Лукич Шалый еннелле кӑмӑлсӑррӑн ҫаврӑнчӗ.

Яков Лукич нехотя повернулся к Шалому.

XXIII сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

— Мана хамӑр завхоза, Яков Лукича, пӗр ыйту пама юрать-и?

— Можно мне задать один вопросик нашему завхозу Якову Лукичу?

XXIII сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Ӑйӑрсем ҫӳсменрен те тухма пӗлмен, сӗллине вара сан Яков Лукичунтан чӗркуҫленсе те ыйтса илме ҫук.

Жеребцы из хомутов не вылазили, а овса у твоего Якова Лукича и на коленях не выпросишь.

XIX сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Тӗм айӗнче выртакан Ҫӑрттан мучи бригадӑра хӑйне мӗнле апат ҫитерме пултарасси пирки нумайччен шутларӗ, унтан вара пӗр сӑлтавсӑрах хӑй Яков Лукич амӑшне асӑннӑ ҫӗрте епле апат ҫисе тултарнине аса илчӗ, унта ҫинӗ апат ҫинчен шухӑшласа кӑмӑлне пӗтӗмпех пӑснипе, сасартӑк хырӑмӗ ҫав тери выҫнине туйрӗ, вара унӑн ыйӑхӗ самантрах сирӗлсе кайрӗ, вӑл тарӑхнипе лач! сурса хучӗ те, сухалне шӑлса тасатса, пӗрӗннӗ хырӑмне хыпашлама тытӑнчӗ.

Лежа под кустом, Щукарь еще долго думал о том, что может быть в бригаде подано на обед, а потом некстати вспомнил, как он наелся на поминках по матери Якова Лукича, и, окончательно растравив себя воспоминаниями о съеденной пище, вдруг снова ощутил такой острый приступ голода, что дремоту с него как рукой сняло, и он остервенело плюнул, вытер бороденку и стал ощупывать ввалившийся живот, а потом вслух заговорил:

XVIII сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Май килсе тухнӑ чух халӗ Яков Лукичӑн мӗншӗн Давыдов ҫинчен татах усал сӑмах сармалла мар-ха?

Почему же теперь Якову Лукичу было не воспользоваться удобным случаем и еще лишний раз не очернить Давыдова?

XVII сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Тимофей Рваный виличченех Лушкӑпа ӑна Яков Лукич колхоз кӗлетӗнчен апат-ҫимӗҫ парса тӑнӑ, кладовщике вара ҫапла каланӑ:

До самой смерти Тимофея Рваного Яков Лукич в изобилии снабжал его и Лушку продовольствием из колхозной кладовой, а кладовщику говорил:

XVII сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Анчах Яков Лукич йӑвашшӑн йӑл кулса илчӗ:

Но Яков Лукич снисходительно улыбнулся:

XVII сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Вӑл тухса кайсанах, Яков Лукич хӑма ҫинчи шашкӑсене пӑтраштарчӗ те хулпуҫҫи урлӑ пӳрнипе алӑк ҫине тӗллесе кӑтартрӗ:

Как только он вышел, Яков Лукич смешал на доске шашки, через плечо показал пальцем на дверь:

XVII сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Правлени ларӑвӗсем пулса иртекен тӗттӗмрех пӳлӗмре Яков Лукичпа кладовщик шашкӑлла выляҫҫӗ.

В полутемной комнате, где обычно происходили заседания правления, Яков Лукич и кладовщик играли в шашки.

XVII сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Яков Лукич кӳлме те ӗлкӗрнӗ, эсӗ ҫаплах пуҫтарӑнатӑн-ха!

— Яков Лукич уже запрег, а ты все собираешься!

XVI сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Мӗншӗн тесен, Яков Лукич кулакшӑн тӑван ҫын пулнине вӑл сиснӗ, ҫавӑнпа тивмест ӑна, пӗтӗм ҫиллине ман ҫинче кӑларать.

Да потому, что Яков Лукич в нем свою кулацкую родню унюхал, вот он его и не трогает, а на мне всю злобу вымещает.

XVI сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Ҫак тӑшман Трофимах илер-ха: мӗншӗн вӑл, калӑпӑр, Яков Лукича пӗр хут та пулин сӗксе курман, пӗрмай мана хӑваласа ҫӳрет?

Взять хотя бы этого супостата Трофима: почему он ни разу не поддал под кобчик, ну, скажем, Якову Лукичу, а все больше на мне упражняется?

XVI сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

— Мучи ирхине пӗрмай качака хыҫҫӑн чӑпӑрккапа чупрӗ, халӗ акӑ, куратӑр-и, пӗрле ҫывӑраҫҫӗ, — терӗ хыттӑн Яков Лукич.

— Все утро дед за козлом с кнутом гонялся, а зараз, видите, вместе спят, — уже громко заговорил Яков Лукич.

XVI сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Яков Лукич алӑкӑн пӗр хуппине асӑрхана-асӑрхана уҫрӗ те айккинелле пӑрӑнчӗ, Давыдова мала ярса, шӑппӑн:

Осторожно открыв одну половинку двери, Яков Лукич посторонился, пропустил вперед Давыдова, сказал вполголоса:

XVI сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Халӑх ытла нумай пулсан, шкула пурте шӑнӑҫаймасан, вара мӗнле? — ыйтрӗ Яков Лукич.

— А ежели народу будет так много, что и в школу не влезут все, тогда как? — спросил Яков Лукич.

XIV сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Унта пулнисенчен никам та пӗр сӑмах чӗнмерӗ, анчах Дубцов мӗн каланине вӗсенчен кашнех хӑйне майлӑ йышӑнчӗҫ: суккӑртарах счетовод, черетлӗ сводка ҫине пӑхма пӑрахса, тӗлӗннипе куҫлӑхне ҫамки ҫине улӑхтарса лартрӗ, куҫне пӗр мӑчлаттармасӑр, Дубцов ҫине ним шутлама аптранӑ пек пӑхрӗ; Яков Лукич, хӑйӗн тӗксӗм те йӗрӗнчӗк куллине пытараймасӑр, пуҫне айккинелле пӑрчӗ, Давыдов вара, савӑнӑҫлӑн йӑл кулса, пукан хыҫӗ ҫине сӗвенчӗ; ун айӗнчи пукан тайкаланса, чӗриклетсе илчӗ.

Никто из присутствовавших не проронил ни слова, но зато каждый из них по-своему воспринял сказанное Дубцовым: счетовод, оторвавшись от очередной сводки, в изумлении вздернул очки на лоб и, не моргая, ошалело уставился на Дубцова подслеповатыми глазами; Яков Лукич, будучи не в силах скрыть хмурую и презрительную улыбку, отвернулся, а Давыдов, просияв радостной улыбкой, откинулся на спинку стула так, что стул заходил под ним ходуном и жалобно заскрипел.

XIV сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Страницăсем:

Menu

 

Statistics

...more detailed