Corpus of the Chuvash language

Шырав

Шырав ĕçĕ:

Лукич the word is in our database.
Лукич (тĕпĕ: ) more information about the word form can be found here.
Яков Лукич, сурчӑкне ҫӑтнӑ пек, туртӑнса илчӗ, ним чӗнмесӗр пуҫне сулчӗ: ку хӗҫе вӑл палларӗ, ӑна вӑл малтанхи хут пин те тӑхӑр ҫӗр вун пиллӗкмӗш ҫултах Австри фронтӗнче ҫамрӑк та маттур Половцев хорунжий аллинче курнӑччӗ…

Яков Лукич сделал судорожное глотательное движение, молча кивнул головой: он узнал эту шашку, он впервые видел ее еще в тысяча девятьсот пятнадцатом году на молодом и бравом хорунжем Половцеве на австрийском фронте…

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

— Паллатӑн-и эс ҫакна, Лукич?..

— Угадываешь ты ее, Лукич?..

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Унӑн сарлака ҫирӗп янахӗ кӑшт чӗтренсе илчӗ, куҫӗсенче хаярлӑхпа савӑнӑҫ куҫҫулӗ ялкӑшрӗ, ҫапах вӑл аран-аран лӑпланчӗ, шурса кайнӑ, сӑнсӑрланнӑ питне Яков Лукич енне ҫавӑрчӗ те хыттӑн ыйтрӗ:

Массивная нижняя челюсть его мелко задрожала, на глазах вскипели слезы ярости и восторга, но он кое-как овладел собой и, повернувшись к Якову Лукичу бледным, исказившимся лицом, зычно спросил:

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Яков Лукич ирӗксӗрех юсанчӗ, ҫурӑмне тӳрлетрӗ, аллисене пӗвӗ ҫумне ярт тытрӗ.

Яков Лукич невольно подобрался, выпрямив спину, вытянув руки по швам.

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Яков Лукич чунтан хӗпӗртерӗ.

Яков Лукич восхищенно подумал:

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Эсӗ те кӗр, Яков Лукич, эс мана кирлӗ пулатӑн.

Зайди и ты, Яков Лукич, ты мне нужен.

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

— Чим, эп халех, — терӗ Яков Лукич, итлемен пӳрнисемпе курупкаран шӑрпӑк кӑларса.

— Погоди, я сейчас, — сказал Яков Лукич, доставая непослушными пальцами спичку из коробка.

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Шӑрпӑк, Яков Лукич пӳрнине пӗҫертсе, ҫунса пӗтрӗ.

Спичка догорала, обжигая пальцы Якова Лукича.

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Яков Лукич шӑрпӑк ҫутрӗ, сухаллӑ ҫын аллинче офицер йӗнерӗсем икӗ йӗнер асӑрхарӗ, хулпуҫҫи ҫине вӗсем кӗмӗлпе чӗнтӗрленӗ йӗвенсем ҫакнӑ, теприн хулпуҫҫи ҫинче ҫӑмламас хура буркӑпа чӗркенӗ вӑрӑм та кӳтрем ҫыхӑ пур.

Яков Лукич зажег спичку, увидел на руках у бородатого два офицерских седла, перекинутые через плечо уздечки с серебряным набором; второй держал на плече какой-то сверток, длинный и бесформенный, завернутый в черную лохматую бурку.

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Мӗлтлетекен шӑрпӑк ҫутинче пашлик айӗнчен вӑтам ҫулхи казакӑн сухаллӑ, пӑхма кӑмӑллӑ сӑнӗ курӑнса кайрӗ, Яков Лукич вӑл куҫне хӗссе, тӑрӑхланӑ пек, шӑл шуррине кӑтартса кулнине асӑрхарӗ.

Мерцающий огонек спички осветил под башлыком бородатое, добродушное по виду лицо пожилого казака, и Яков Лукич увидел прищуренные глаза и блеснувшие в насмешливой улыбке зубы.

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Темле ҫапла Якӑв Лукич хыпарпа килнӗ пӗр ҫынтан шӑппӑн: — Эсӗ ӑҫтисем, станишник? — тесе ыйтма хӑйрӗ.

Как-то у одного из связных Яков Лукич осмелился тихо спросить: — Ты откуда, станишник?

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Яков Лукич ҫӗрле вӑрӑ пек килсе кӗрекенсене кашнинех, пӑлтӑрта шӑрпӑк ҫутса, хӑвӑрт тинкерсе пӑхнӑ, анчах паллакан ҫынна пӗрре те тӗл пулман; пурте ют, ахӑртнех инҫетрен килекенсем пулнӑ ахӑр.

Каждого из тех, кто воровски приходил по ночам, Яков Лукич бегло осматривал, зажигая в сенцах спичку, но еще ни разу он не встречал знакомого лица; все были чужие и, как видно, издалека.

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Килӗшнӗ пек шӑк-шӑк шаккасанах, Яков Лукич вӗсене алӑк уҫса кӗртнӗ, лампа ҫутмасӑрах Половцев пӳлӗмне ӑсатнӑ.

На тихий условный стук им открывал дверь Яков Лукич, не зажигая лампы, провожал в горенку к Половцеву.

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Половцев ӗҫсӗр ларманнине, ахальтен мар тем кӗтнине Яков Лукич питӗ аван пӗлнӗ.

От отлично знал, что Половцев вовсе не прохлаждается и чего-то выжидает отнюдь не зря.

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Яков Лукич, паллах, ҫилли килнипе ҫапла шутланӑ, Половцев тума пулнӑ переворота кӗтсе ывӑннӑ вӑл.

Яков Лукич, уставший от ожидания обещанного Половцевым переворота, рассуждал так, конечно, со зла.

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Кашни ир, кӑвак ҫутӑпа, Яков Лукич Островнов, ҫийне кивелнӗ брезент плащ уртса ярать те, хутортан тухса, тырӑсене пӑхса савӑнать.

Каждое утро, еще до восхода солнца, Яков Лукич Островнов, накинув на плечи заношенный брезентовый плащ, выходил за хутор любоваться хлебами.

I сыпӑк // Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш. Михаил Шолохов. Уҫнӑ ҫерем: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Мирун Еник, Владимир Садай, Александр Яндаш куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963.

Страницăсем:

Menu

 

Statistics

...more detailed